Перша світова війна або Велика війна (01.10.1914–11.11.1918) – глобальний воєнний конфлікт між військово-політичними блоками держав початку XX ст. – Антантою (Велика Британія, Франція, Російська імперія) та Троїстим союзом (пізніше – Четвертним союзом) або Центральними державами (Німеччина, Австро-Угорська імперія, Османська імперія, Болгарія ). У війну було втягнуто 38 держав світ із загальним населенням у 1,5 млрд. осіб (75 % тогочасного населення Земної кулі). За час війни загинуло близько 10 млн. осіб, а 20 млн. зазнали поранень. Вважається одним із найкривавіших військових конфліктів в історії людства [2]. Крім значних людських втрат, країни-учасники війни зазнали і значних матеріальних збитків. Їх сума оцінюється у 208 мрлд. доларів США [5].
Сцена з траншейної війни. Німецькі солдати в бою. Фото з http://www.hroniky.com
Передумови війни. У 1871 році завершується процес об’єднання Німеччини. Пруссія та її союзники завдають поразки Франції у ході Франко-прусської війни. Французьке суспільство сприйняло це як ганьбу: втрата Ельзасу і Лотарингії, виплата 5 млрд франків контрибуції Німеччині. Внаслідок цього, серед французів виникають ідеї реваншизму, які об’єднують населення Третьої республіки, яка була народжена у горнилі Франко-прусської війни. На кін. ХIX ст. Велика Британія втрачає економічну перевагу у Європі. До 1890-х років Німеччина посідає перше місце за обсягами ВВП в Європі, відтісняючи на друге місце Британію. Крім цього, Британський уряд не може змиритися з посилення німецької колоніальної експансії, яка загрожує існування Британській колоніальній імперії [1].
Російська імперія монархи якої, хоч і була пов’язані з Німеччиною родинними зв’язками, вбачали у Німеччині та меншою мірою Австро-Угорщині загрозу. Протиріччя між цими країнами наростали у питанні про слов’янські народи, що живуть на Балканах. Ідеї панславізму, які набирають обертів в 1860-і роки, стають домінуючими для російських політичних еліт. Також наростав конфлікт між Росією та Османською імперією за володіння Кавказом та Близьким Сходом. Росіяни прогнули завоювати Константинополь і встановити хрест над Святою Софією. Крім цього, повернення Константинополя мало вирішити всі проблеми з протоками, з проходом із Чорного моря в Середземне. В цьому і полягала одна з основних геополітичних цілей Росії. [1].
Серед науковців до сьогодні різняться оцінки причин ПСВ та визнання винних. Основними причинами визначаються ріст націоналізму в країнах Європи, поширення ідей експансіонізму, економічні та політичні протиріччя між провідними гравцями тогочасної світової політики. Щодо провини у війні, звісно ж переважає думка, про вину Німецької імперії. Також побутують думки про загальну вину країн-учасників [3].
Австро-Угорська імперія у 1908 році анексувала Боснію та Герцоговину, яка до того часу кілька десятиліть перебувала під її протекторатом. Анексія викликала обурення місцевого слов’янського населення. Сербія заохочувала боснійських сербів виступати проти австрійців. За сприянням сербського уряду, група студентів сформувала нелегальну політичну організацію «Молода Боснія». Боснійські юнаки їздили до Сербії, де проходили військову підготовку. Поряд із патріотичною літературою, з Сербії отримували і зброю [4].
Приводом до початку війни стало вбивство 28 червня 1914 року у м. Сараєво наступника австро-угорського престолу Франца-Фердинанда. Через кілька тижнів Австро-Угорщина оголосила війну Сербії, звинувачуючи її в причетності до замаху. Белград це спростував. Однак, влада відкинула вимогу Відня, щоби австрійські поліцейські на території Сербії провадили слідство щодо замаху. Саме через це Австро-Угорщина оголосила війну Сербії [4]. Окремі історики стверджують, що план замаху в Сараєві підготували саме в Сербії, за що інколи провину за розв’язанні війни покладають саме на Сербію [3].
У відповідь Російська імперія розпочала мобілізацію. Був проігноруваний протест Німеччини. Яка у свою чергу 1 серпня 1914 року оголосила війну Росії. Саме цей день офіційно вважається датою початку Першої світової війни. 3 серпня війну було оголошено також Франції. 4 серпня війну Німеччині від власного імені та своїх домініонів (Канада, Австралія, Нова Зеландія, Південно-Африканський союз) оголосила і Велика Британія. 6 серпня 1914 року Австро-Угорщина розпочала війну проти Російської імперії [5].
Перша світова війна – війна нового типу. Німеччина почала війну відповідно до плану Шліффена (розробленим прусським генерал-фельдмаршалом і діячем німецького генерального штабу фон Шліффеном). Цей план передбачав зосередити всі сили на правому фланзі, нанести блискавичний удар по Франції і тільки після цього переходити у наступ на російському фронті. Вільгельм II був впевнений, що Німеччина встигне розбити Францію до того, як в Росії закінчиться загальна мобілізація. Після цього планувалося перекинути основні сили на Схід, тобто в Пруссію, і організувати наступальну операцію вже на Російську імперію. Саме це мав на увазі Вільгельм II, заявляючи, що снідати він буде в Парижі, а вечеряти – у Петербурзі [1].
План не спрацював з перших днів війни. Німецькі війська повільно просувалися територією нейтральної Бельгії, війська якої показали високу боєздатність. Основний удар по Франції прийшов з боку Бельгії. Німеччина грубо порушила міжнародні домовленості і знехтувала поняттям нейтралітету. Що згодом буде відображено у Версальському мирному договорі, так само і інші злочини, перш за все вивезення культурних цінностей з бельгійських міст. Для протидії німецького наступу Франція звернулася з проханням до Російської імперії почати контрнаступ в Східній Пруссії, для того щоб відтягнути частина німецьких військ з Західного фронту на Східний. Росія ціною значних жертв, успішно здійснила цю операцію, що багато в чому врятувало Францію від здачі Парижа .
У 1914 році Російська імперія здобуває цілий ряд перемог, перш за все на Південно-західному фронті. Фактично Росія завдає нищівної поразки Австро-Угорщини, займає Львів, та інші Західноукраїнські землі і підходить до Карпат. Але вже з 1915 року починається катастрофічна поразка російської армії. Війську бракує артилерійських снарядів. Протягом 1915 року росіяни втрачають Царство Польське, Галичину, Вільно, західну Білорусь. Німці підходять фактично до Риги.
Починаючи з 1916 року в армії, особливо серед солдатів, спостерігається загальна втома від війни. На Східному фронті починається невдоволення, безумовно, це вплине на розклад армії і зіграє свою трагічну роль в революційних подіях 1917 року. З документів ми бачимо, що цензори, через яких проходили солдатські листи, відзначають занепадницькі настрої, відсутність бойового духу в російській армії вже починаючи з 1916 року [1].
Тотальний характер війни. Однією з головних трагедій війни стане застосування хімічної зброї. Сталося це у 1915 році при Іпрі. Вперше в історії німецькими військами був використаний хлор, в результаті загинуло 5000 британців. Перша світова війна була війною технологічною, війною інженерних систем, винаходів, високих технологій. Це перша війна, що йде не тільки на землі, але й під водою. Німецькі підводні човни завдавали нищівних ударів британському торговому флоту.
Війна, яка почалася 1 серпня 1914 року, тривала аж до 11 листопада 1918 року, коли було підписано перемир’я між Німеччиною та країнами Антанти. До 1918 року до складу Антанти була представлена Францією і Великобританією. Російська імперія покине це союз в 1917 році, коли в жовтні відбудеться більшовицький переворот. Першим декретом Леніна стане Декрет про мир без анексій і контрибуцій до всіх воюючих державам 25 жовтня 1917 року. Правда, жодна з воюючих держав не підтримає цей декрет, крім Радянської Росії.
У 1917 році під час війни вступають Сполучені Штати Америки. Згодом президент Вудро Вільсон зіграє одну з ключових ролей у визначені післявоєнного світоустрою. Йому належить ідея створення Ліги Націй – міжнародної організації, покликаної не допустити нових військових конфліктів і зіткнень та прообразу ООН.
У 1918 році для всіх була зрозуміла очевидність поразки Німеччини. 11 листопада 1918 року між Німеччиною і країнами Антанти було підписано Комп’єнське перемир’я. Відзначимо, що перемир’я підписується в Комп’єні в вагоні маршала Фоша не випадково. Це буде зроблено за наполяганням французької сторони, якій було дуже важливо подолати комплекс поразки у Франко-прусській війні.
За умовами перемир’я, Німеччина припиняє будь-які військові дії та денонсує Брестський мирний договір. Крім того, Німеччина зобов’язується вивести свої війська з території Бельгії і віддає Ельзас і Лотарингію Франції. Війська країн Антанти займають територію лівого берега Рейну. Для остаточного врегулювання конфлікту скликається конференція, яка повинна покласти край війні. 18 січня 1918 відкрилася Паризька мирна конференція.
28 червня 1919 року підписується мирний договір з Німеччиною. За умовами якого, вона втрачала всі свої заморські колонії, частина Шлезвіга, Сілезії та Пруссії. Німеччині заборонялося мати підводний флот, розробляти і мати новітні системи озброєнь. У договорі, правда, не була прописана сума, яку Німеччина повинна була виплатити в якості репарацій, так як Франція і Британія не змогли між собою домовитися через надмірні апетити Франції. Британії ж було невигідно створювати таку сильну Францію. Тому суму в результаті не вписали. Остаточно вона була визначена тільки в 1921 році. За Лондонським угодами 1921 року Німеччина повинна була виплатити 132 млрд. золотих марок.
Німеччина була оголошена єдиним винуватцем у розв’язанні конфлікту. І, власне, з цього і випливали всі накладені на неї обмеження та санкції. Версальський договір мав катастрофічні наслідки для Німеччини. Німці відчули себе ображеними і приниженими, що призвело до підйому націоналістичних сил. Протягом 14 нелегких років Веймарської республіки – з 1919-го по 1933 рік – будь-яка політична сила ставила собі за мету перегляд Версальського договору. Перш за все, ніхто не визнавав східні кордони. Німці перетворилися в розділений народ, частина якого залишилася в Німеччині, частина в Чехословаччині (Судетская область), частина в Польщі. І для того щоб відчувати національну єдність, необхідно возз’єднатися великому німецькому народові. Це лягло в основу політичних гасел і націонал-соціалістів, і соціал-демократів, і помірних консерваторів, і інших політичних сил.
Підсумки війни. Для Австро-Угорщини поразка у війні обернулася катастрофою і розпадом багатонаціональної імперії Габсбургів. У горнилі Першої світової війни загинули чотири найбільші імперії: Російська, Османська, Австро-Угорська та Німецька. На їх місці виникнуть нові держави: Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехословаччина, Угорщина, Королівство сербів, хорватів і словенців. При цьому збереглися образи і розбіжності, а також територіальні претензії нових країн один до одного [1]. Що, як вважається стало причиною Другої світової війни. Тому часто ПСВ часто називають прологом до ДСВ.
Міфи про Першу світову війну
Сучасний популярний англійський історик Ден Сноу вважає, що про образ Першої світової війни у масовій свідомості не відповідає дійсності і розвінчує «основні міфи» про Велику війну, наводимо деякі із них:
1. Найбільш кровопролитний конфлікт. Вважається, що до Другої світової війни, саме Перша була найкривавішою в історії людства. Проте Сноу розвінчує цей міф наводячи людські втрати (від 20 млн. до 100 млн. осіб) під час Повстання тайпінів у Китаї 1850–1864 рр.
2. Більшість солдат загинуло. Продовжуючи тему людських втрат, Сноу акцентує увагу на відносно маленькому відсотку загиблих у війні. У Великобританії для участі у військових діях були мобілізовано приблизно 6 млн. осіб. З них за роки війни загинуло 700 тисяч чоловік. Це становить приблизно 11,5%. Насправді для британських солдатів ймовірність загибелі була вище під час Кримської війни (1853–1856 рік).
3. Окопне життя. У більшості підручників з історії вказано, що солдати армій учасниць більшість часу проживали в окопах. Історик спростовує цей факт, саме тим, що умови життя в окопах на передовій не дозволяли перебувати там довго. Найчастіше в окопах було сиро, холодно, ніякого захисту від вогню. Солдати при довгому знаходженні в окопах швидко втрачати бойовий дух. У зв’язку з цим британська армія постійно змінювала солдатів в окопах. У проміжках між битвами військовий підрозділ, як правило, знаходилося в окопах приблизно по 10 днів на місяць, і з них безпосередньо на передовій солдати були не більше трьох днів. Непоодинокими були випадки, коли солдат не відправляли передову по цілому місяцю. У гострі моменти, наприклад, під час наступу, британські військові могли перебувати на передовій по тижню, але набагато частіше їх міняли вже через пару днів.
4. Вищі прошарки суспільства відсиділась у тилу. Хоча більшість загиблих у Першій світовій війні можна віднести до робітників та селян, представники політичної еліти також зазнали значних втрат. Їх сини ставали молодшими офіцерами, які і повинні були вести за собою людей в атаку і тим самим піддавали себе найбільшій небезпеці. Близько 12% простих солдатів загинуло під час війни, тоді як для офіцерів ця цифра дорівнює 17%. Так, наприклад, з випускників елітарного Ітонського коледжу в Англійї на полях війни полягли понад тисячу осіб, що склало приблизно 20% з числа тих, хто відправився на фронт. Тодішній британський прем’єр-міністр Герберт Асквіт втратив на війні сина, а майбутній прем’єр Ендрю Бонар Лоу двох синів.
5. Тактика на Західному фронті залишалася незмінною, незважаючи на повторювані невдачі. Ніколи раніше тактика і технології не змінювалися так радикально за чотири роки війни. Це був час видатних інновацій. У 1914 році генерали гарцювали на полях битв верхи на коні, а солдати в кашкетах йшли в атаку без найменшого вогневого прикриття. Обидві сторони були озброєні переважно гвинтівками. Через чотири роки війська йшли в атаку в сталевих касках і під прикриттям артилерійського вогню. Вони були озброєні вогнеметами, ручними кулеметами і могли стріляти з гвинтівок гранатами. У 1914 році аероплани здавалися дивом техніки – до кінця ж війни вони могли вступати в повітряні дуелі. Деякі літаки оснащувалися експериментальними бездротовими радіопередавачами і могли вести розвідку в режимі реального часу.
6. Версальський мирний договір був занадто суровим для Німеччини. Цікаве тлумачення від Сноу, яке дуже контрастує з оцінками в українських підручних. За Версальським мирним договором Німеччина втрачала близько 10% території. Але навіть при цьому Німеччина залишилася найбільшою і найбагатшою країною Європи того часу. Велика частина німецьких земель уникла окупації. Вимога про виплату Німеччиною репарацій було ув’язано з її платоспроможністю і практично не виконувалося. Умови світу були значно м’якше, ніж вимоги договорів, укладених як після Франко-прусської війни 1870–1871 року, так і після Другої світової війни. Після Другої світової війни Німеччина була окупована і поділена на частини. Промислові потужності країни систематично знищувались або вивозилися. Мільйони полонених німців ще кілька років після війни залишалися в полоні і безкоштовно працювали на переможців. Німеччина втратила всі землі, придбані в міжвоєнні роки, і ще великі території понад те.
7. Загальна ненависть війни у масах. Переважно побутує думка про війну як жахливе явище [4]. Сноу навпаки наводить твердження, які показують Першу світову війну з іншої сторони. Як і в будь-якій війні, все залежить від везіння. Можна стати свідком жахливих трагічних подій, які назавжди залишать психологічний та фізичний слід в твоєму житті. А можна вийти з цього без єдиної подряпини. Час перебування на військовій службі може бути кращим або гіршим часом в житті. Багатьом солдатам роки Першої світової війни дуже подобалися. При вдалому збігу обставин, багато не потрапляли у криваві бої, і в більшості випадків їх умови життя на війні були краще, ніж удома. Британських солдатів годували м’ясом, що було недосяжною розкішшю на Батьківщині. Їх забезпечували сигаретами, чаєм і ромом. Солдатський пайок на день становив 4 тисячі калорій.
Відсоток солдат, які хворіли був ледь вище показника мирного часу. Він є важливим індикатором стану бойового духу солдат. Багатьом молодим солдатам подобалося отримувати гарантовану зарплату, заводити міцну дружбу, нести відповідальність і користуватися набагато більшою сексуальною свободою, ніж дома [3].
Джерела:
1. Женин Илья. Первоя мировая война: причины и последствия. Постнаука [Електронний ресурс] .
2. Кто развязал Первую мировую войну: 10 версий. Русская служба BBC.[Електронний ресурс] . Режим доступу: https://www.bbc.com/russian/international/2014/02/140213_wwi_start_10_versions (останній перегляд: 01.03.2020).
3. Первая мировая война: 10 главных мифов. Русская служба BBC. [Електронний ресурс] . Режим доступу: https://www.bbc.com/russian/uk/2014/01/140120_big_myths_world_war_one (останній перегляд: 01.03.2020).
4. Рамач Михайло. Перша світова війна. Все почалося з убивства на Балканах сто років тому. Радіо Свобода.[Електронний ресурс] . Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/25435424.html (останній перегляд: 01.03.2020).
5. Реєнт О.П. Перша світова війна і Україна. Перша світова війна (Велика війна) [Електронний ресурс] . Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Persha_svitova (останній перегляд: 01.03.2020).
