Архів категорії: 3. Нова історія України

Господарське життя та побут у Запорозькій Січі

Економіка Січі формувалася з двох джерел господарювання: колективно-січового та індивідуально-паланкового. Колективно-січове господарство поділялося на загальносічове і курінне. На Січі була колективна власність на землю, вона належала всім і кожному козаку, котрий був причислений до війська. Цікаво, що за всю історію існування козацтва воно так і не ввело приватну власність на землю, тому менша частина угідь… Читати далі »

Руська Трійця

У 1830-х центр західноукраїнського національного руху переміщуються з Перемишля та Закарпаття  до Львова, де його очолюють молоді семінаристи, послідовники ідей Гердера. У 1832 році троє товаришів 21-літній Маркіян Шашкевич, 21- літній Іван Вагилевич та 17-літній Яків Головацький створили літературний гурток, який назвали «Руська Трійця». Лідером гуртка був обраний Маркіян Шашкевич. Його учасники стояли на слов’янофільських… Читати далі »

Столипінська аграрна реформа та її наслідки для України

Революція 1905-1907 років довела, що аграрне питання вже стало не тільки економічним, але й політичним. Його невирішеність поглиблювала напругу в суспільстві, породжувала політичну нестабільність в Російській імперії. Не дивлячись на модернізаційні реформи друг. пол. XIX ст. суспільство імперії все ще залишалося доволі архаїчним. Продовжували існувати поміщицьке землеволодіння та селянська община. На початку XX ст. поміщицьке… Читати далі »

Формування суспільно-політичного устрою Запорізької Січі. Адміністративна й судова влада.

Запорізька Січ з самого початку свого утворення була військово-політичною організацією республіканського типу з виборністю керівників, з рівним правом участі усіх козаків у виборах. Формально найвища влада на Січі належала Військовій (Генеральній) або повній загальнокозацькій раді – «коло» (перша згадка датована 1581 р.). Ради відбувалися два-три рази на рік. Участь козаків у радах була обов’язковою, у… Читати далі »

Люблінська унія 1569 року

Ідея  об’єднання Польші та Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського існувала починаючи ще з кінця XΙV століття. Проте в силу різних обставин – небажання литовських магнатів втрачати свою незалежність та зовнішньополітичних обставин (успішна литовська експансія на південь на схід) остаточного обєднання двох держав так і не відбулося до 1569 року.