Богоматір Оранта, Софійський собор 11 століття.
Як і всі світові культури, культура Київської Русі мала свої особливості.
Загальні риси. Культура Київської Русі мала такі основні риси та особливості:
- Визначальний вплив християнської релігії на матеріальну та духовну культуру Давньої Русі. З хрещенням Русі у 988 християнство починає впливати на абсолютно усі сфери матеріальної та духовної культури. В мистецтві домінують біблійні сюжети, у літературі релігійна тематика.
- Значний вплив Візантійської культури. Християнство на Русі було поширене переважно з території Візантійської імперії, і тому зрозуміло, що культура Русі зазнала значного візантійського впливу в царині матеріальної та духовної культури. Візантійські взірці в архітектурі, іконописі, літературі та ін. сферах культури абсолютно домінують протягом всієї історії Русі. Проте десь з сер. XΙ ст. руська культура починає переосмислювати візантійські взірці та використовувати місцеві мотиви. Наприклад, Софійський собор – який хоч і є копією Собору Софії в Константинополі, проте має вплив язичницької традиції, особливо в будівництві великої кількості бань.
- Багата місцева культурна традиція. Після прийняття християнства у 988 році, місцеві язичницькі традиції нікуди не зникають,а продовжують існувати в матеріальній та особливо у духовній культурі. Зберігаються слов’янські імена серед простих киян чи навіть князів. Язичницькі вірування поступово входять в симбіоз з христиняснтвом і виникає так зване двовір’я та ін.
Релігійні уявлення. До хрещення Володимира 988 на Русі домінували місцеві анімістичні культи, які були подібні до релігійних уявлень всіх первісних суспільств. Давні слов’яни обожнювали всі сили природи та поклонялися духам предкам. Як вважається, головним богом в пантеоні Володимира був Перун – бог грому та блискавок (аналог германського Тора), Дажбог був божеством сонця, Стрибог – вітру, Велес – скотарства та торгівлі. Уособленням землеробських традицій був культ Рода та Рожаниці.
Крім головних богів, існувала незліченна кількість місцевих духів річок, лісів, полів, предків та навіть господарських споруд. Давні слов’яни прагнули задобрити всії богів та духів, і тому жертвували богам свійських тварин, а інколи навіть людей. Слов’янське язичництво в силу природних обставин, так і не склалося в єдиний культ, булла відсутня єдина духовна ієрахія. Хоча жреці і існували, протее їх діяльність до сих пір слабко вивчена.
З прийняттям християнства, старі вірування не зникають безслідно, а поступово трансформуються у двовір’я – коли офіційні християнські вірування поєднуються з язичництвом (наприклад святкування приходу весни, Івана Купала та ін.). Багато дослідників, вважають що у деяких рисах двовір’я продовжує існувати і донині.
Із прийняттям християнства на Русь проникає зовсім нова релігія, яка повністю відрізняється від анімізму східних слов’ян. У 1037 році У Києві засновується митрополія. На початку існуванні Русі до Руської митрополії входило 8 єпископств, а згодом вже 16. Більшість ієрархів були греками за походженням, проте траплялись і винятки, як наприклад митрополит Іларіон, що походив зі слов’ян.
Все духовенство поділялося на дві категорії: «чорне» та «біле». До чорного духовенства відносилися ченці, які жили окремо від всіх інших у монастирях або просто безлюдниками. З чорного духовенства зазвичай обиралися всі ієрархи. До білого духовенства відносили звичайних священників, що не давали обітниці целібату та жили серед простих вірян. У XΙΙΙ ст. на території Київської Русі існувало близько 50 монастирів, із них у Київі та округах 17. Церков було ще більше. У самому лише Києві, до монгольської навали було більше 100 церков.
Джерела
Бойко О. Д. Посібник “Історія України”
Історія України: Неупереджений погляд: Факти. Міфи. Коментарі/ Петровський В. В., Радченко Л. О., Семененко В. І. – Вид. 2-ге, випр. Та доп. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2008 – 608., [18] арк., іл..
Субтельний О. Україна: історія / Пер. З англ. Ю. І. Шевчука; Вст. Сл.. С. В. Кульчицького. – 2-е вид. – К.: 1992. 512 с.:
