Мезоліт це проміжна доба в історії людства. Мезоліт (від грецької середній – ????? та камінь – ?????) – Середній Кам’яний Вік, перехідний період між палеолітом та неолітом. Мезоліт не починався одночасно по всьому світу. Спочатку мезоліт виникає на Близькому Сході близько 15 тис. років до н.е. і тривав до 10 тис років до н. е. На більшій частині Європи, у тому числі і в Україні, мезоліт тривав з 8000 р. до н. е. до 6000 – 5000 р до н. е. – освоєння відтворюючого господарства – землеробства та скотарства. Деякі народи світу – бушмени, австралійські аборигени, до сих під проживають в епоху мезоліту, не знаючи про відтворююче господарство.
Початок мезоліту пов’язаний з закінченням останнього зледеніння , яке призвело до змін клімату – клімат став наближеним до сучасного, а також відбулося зникнення мегафауни (гігантські ссавці – мамонти, шаблезубі тигри, печерні медмеді та ін.), замість мегафауни поширюються численні копитні – тури, коні, олені, віслюки та дрібні види тварин – зайці, білки, птахи. Зникнення мегафауни призвело до продовольчої кризи в давніх людей. Тепер, замість колективного полювання на великих звірів мисливці освоюють техніку індивідуального та групового полювання на копитних та дрібних звірів.
Мезолітичну Україну можна умовно поділити на чотири природно-ландшафтні зони: Гірський Крим, Степова зона, Лісостеп, Карпати, Волинь та Полісся – Лісова зона. Основою господарства було, як і раніше, мисливство, рибальство та збиральництво. Господарство стає більш інтенсивним, збільшується населення, що ще більше загострює продовольчу проблему, частими стають збройні сутички між племенами (про що свідчить велика кількість поховань з рубленими, різаними та колотими ранами на кістяках небіжчиків). Відбувається постійна міграція населення в пошуках їжі. Більш менш стійкі поселення виникають в Криму та Степу.
Важливі зміни торкнулися технології обробки каменю. Мезолітичні майстри навчилися виготовляти мікроліти – дрібні насадки для стріл, гарпунів, списів та макроліти – великі кам’яні знаряддя (наприклад кам’яні сокири). Поява мікролітів та поширення індивідувального полювання призвело до масового поширення першої далекобійної зброї – лука та стріл (який виникає ще в кінці палеоліту).
В Мезоліті людство приручає собаку (яка спочатку використовувалася в якості їжі), трохи пізніше овець та кіз, а також людство робить перші кроки у вирощуванні рослин.
В часи Мезоліту відбувається докорінна зміна родових та сімейних стосунків. Відбувається перехід до парної сім’ї, економічна роль якої значно зростає. Група сімей складали родову община, серед яких поширюється екзогамія – заборона шлюбних відносин в межах свого роду або общини.
Також розвиваються релігійні уявлення. В часи Мезоліту, люди поклоняються небесним світилам, особливо Сонцю. Померлих членів общини ховали в скорченому або у випрямленому положенні. Тіла мертвих засипали вохрою, а також разом з померлими клали зброю та знаряддя праці. За уявленням тих часів, смерть – це перехід людини з одного світу в інший, і тому їй необхідно дати найбільш необхідні речі в житті тогочасної людини (такі уявлення також продовжують панувати серед людей і в наступні часи.)
Археологічні культури мезоліту на території України за хронологією можна поділити на два типи:
- Ранньомезолітичні (VIII – VII тис. до н. е.)
- Пізньомезолітичні (VII – VI тис. до н. е.).
Кожній археологічній культурі притаманний свій набір видів знарядь праці – особливі типи мікролітів, різні геометричні форми та ін.
Всі мезолітичні культури України належали до двох культурних провінцій:
- Балтійська – кудлаївська, яніславицька, пісочнорівська археологічні культури, а також частково зимівниківська культура лісостепового Лівобережжя.
- Надчорноморська – кукрецька, гребениківська, донецька, шпанська та мурзак-кобинська археологічні культури.
Кукрецька археологічна культура. Найбільш масштабна та найбільш вивчена мезолітична культура України. Кам’яні знаряддя праці характеризуються: олівцеподібними нуклеусами (кам’яні заготовки), відтискними мікропластинами, круглими скребачками та ін.
Ареал поширення кукрецької культури: Південь – Гірський Крим, Північ – Київське Полісся, Захід – Дунай, Схід – Приазовв’я. Хронологія кукрецької культури – 8 – 5 тис років до н. е., від початку мезоліту до початку неоліту.
Основою господарства було полювання на лісових та лісостепових тварин – тури, олені, кабани та ін., а також рибальство. Найбільш відомі археологічні пам’ятки (стоянки): Абузова Балка, Балін-Кош, Велика Андрусівка, Вишенне, Добрянка, Кукрек, І, Кам’яна Могила, Ігрень VIII, Лазарівка та ін.
Гребениківська археологічна культура. Кам’яний інвентар характеризується: відтискна техніка розколювання кременю, численні трапеції на перетинах правильних пластин, плоскі, одноплощинні нуклеуси, відсутність різців, численні “нігтьові” скребачки на невеликих відщепах.
Ареал поширення гребениківської культури: степова смуга Надчорномор’я між Інгульцем на Сході та гирлом Дунаю і Нижнім Прутом на Заході. Датування гребениківської культури – 7 – 6 тис. р. до н. е. Основою економіки населення гребениківської культури було полювання на копитних степу та лісостепу – тур, кінь, олень, кабан, віслюк та сайгак. Стоянки: Гребеники, Гіржеве, Довжанка, Мирне, Познанка, Карпово, Казанка та ін.
Донецька археологічна культура. Кам’яний інвертар характеризується: мікропластинки з притупленим краєм, численні трапеції, мікропластинчастою технікою розколювання кременю, правильними конічними нуклеусами, кінцевими та округлими скребачки, різцями на зламаних пластинах. Ареал ощирення: басейн Сіверського Дінця та Донецький кряж. Датування донецької культури – VII— V тис. до н. е.
Найбліш відомі археологічні стояник: Моспіно, Ізюм, Петрівська 4, Пелагіївка, Пришиб, Шевченкове, Ольхова 5. Основу господарства донецької людності було полювала з луком та списом на копитних прирічкових лісів (олень, кабан, кінь), а також значну роль відігравало рибальство.
Шпанська археологічна культура. Ареал поширення: Гірський Крим невеликою Кам’яні знаряддя характеризуються: специфічними шпанськими трикутниками, мікровістрями з притупленими краями, вістрями з мікрорізцевими сколами, мікрорізцями, пластинчастою технікою розколювання кременю, кінцевими скребачками та різцями на пластинах.
Датування нпанської археологічної культури – ранній мезоліт — 8—6 тис. років до н. е. Пам’ятки: стоянки Фатьма-Коба (шари 4, 3), Шпан-Коба (середній шар), Шан-Коба (шари 4, 3). Основою економіки шпанської людності було полювання на лісових копитних Кримських гір та, можливо, степових травоїдних.
Мурзак-кобинська археологічна культура. Ареал поширення: Гірський Крим. Крем’яний інвентар характеризується: різноманітними геометричними мікролітами (трикутники, асиметричні та симетричні трапеції), сплощеними одноплощинними нуклеусами для відтискних пластин, скребачками на відщепах, пластинами з ретушованими виїмками (анкоші), кістяними гарпунами. Мурзак-кобинська археологічна культура датується VII—V тис. до н. е.
Найвідоміші пам’ятки: печерні стоянки Ласпі 7, Шан-Коба (шари 2, 3), Мурзак-Коба, Фатьма-Коба (шари 3, 4), Кара-Коба. Освновою господарства було полювання на копитних лісів Кримських гір – благородний олень, кабан, косуля та рибалило в гірських річках, а також населення займалося збиральництвом.
Поліська низовина входила до балтійської культурної провінції мезоліту Європи, де протягом цього періоду розвивалися схожі культурні явища на території Польщі, Литви, Північної Німеччини, Данії, Англії. До Балтійської культурної провінції можна віднести – кудлаївську, яніславицьку археологічні культури, пісочнорівську культуру Полісся, а також частково зимівниківську культуру лісостепового Лівобережжя.
Кудлаївська археологічна культура. Кам’яний інвентар вирізняється дрібними пластинками та вістрями з притупленим краєм, які використовувалися як вкладні в пазах кістяних наконечників стріл та метальних списів. Техніка розколювання кременю відщепова, мікролітична. Знайдені дрібні нуклеуси для грубих мікропластин, численні дрібні скребачки на відщепах, різці, сокири на відщепах.
Культура датуються VIII—VII тис. до н. е. Ареологічні пам’ятки поширені в межах Поліської низовини: Броди, Кухарі,, Кудлаївка, Селище, Таценки, Коржі, Поляни, Мартиновичі, Люботинь 3, Криниц. Кудлаївське населення займалося полювання на лісових копитних – тур, лось, олень, кабан та рибальством.
Пісочнорівська археологічна культура. Крем’яний інвентар вирізняється асиметричними вістрями алтинівського типу, грубими високими трапеціями, відщеповою технікою обробки кременю, одноплощинними нуклеусами, скребачками та різцями на відщепах.
Культура була поширена в басейні Десни у Новгород-Сіверському Поліссі. Археологічна культура датується VIII—VI тис. до н. е. Найбільш відомі стоянки: Гридасове, Ком’ягіне, Студенок, Пісочний Рів та Мураги. Пісочнорівське населення займалося полюванням на лісових копитних – лось, тур, олень, кабан, косуля, а також рибальством.
Зимівниківська археологічна культура. Зимниківський інвентар вирізняється грубими, високими трапеціями, відщеповою технікою обробки кременю за допомогою твердого відбійника, одноплошинними нуклеусами, скребачками та різцями на відщепах. Ареал поширена: лісостепова частина Східної України.
Зимівниківська культура датується кінцем IX—VII тис. до н. е. Найбільш відомі стоянки: Сабівка, В’язівок 4, Зимівники, Дніпровець, Сурський V, Загай І. Основою економіки було полювання на копитних лісостепу та рибальство.
Яніславицька археологічна культура. Характеризується: правильними пластинами, трапецями, мікрорізцями, одноплощинними нуклеусами для відтискних пластин, скребачками на аморфних відщепах, сокирами. Ареал поширення: басейн Вісли, Німану та Прип’яті. Культура датується VI—V тис до н. е.
На території України досліджено такі пам’ятки: Бородянка 3б, Переволока 2, Сенчиці 5а, Непірець, Оболонь, Рудня, Протереб, Вишгород, Рудий. Яніславицьке населення займалося полюванням з луком на лісових травоїдних – благородний олень, тур, кабан, косуля та ловило рибу.
Різке скорочення кількості тварин наприкінці мезоліту спричинило кризу полювання та створило передумови для неолітизації населення України. Неолітизація України відбулася під безпосереднім впливом ранніх землеробських культур балкано-дунайського регіону, які принесли в Україну неолітичні новації — кераміку (глиняний посуд), землеробство та скотарство, а також приручені тварини (вівця, коза) та перші культурні рослини (пшениця, ячмінь, горох).
