Пролог. Португальські відкриття в Атлантичному океані
Початок статті – частину 1 читайте тут.
Сучасна територія Португалії сфорумавалася приблизно до кінця ???? ст. коли останні арабські завойовники покинули країну. Проте положення на периферії Європи, аж ніяк не сприяло економічному розвитку Португалії, яка не мала виходу до Середземного моря і не мала змогу вести торгівлю з багатими країнами Сходу.
Ситуація погіршувалася, ще й тим, що Кастилія – одне зі державних утворень на Піренейському півострові набирала сили, і погрожувала державній незалежності Португалії. З усіх сторін Португалію оточували вороги – кастильці, араби, шлях до середзимноморської торгівлі був закритий. Перед португальцями залишався відкритим лише таємничий на ??V – ?V ст. Атлантичний океан. Доля не залишала вибору для португальських правителів, потрібно було – “відкривати Атлантичний океан”. До португальців доходили чутки про “казкову Індію”, з її нескінченними багатствами.
На початку ??V ст. вже існували думки про те, що Земля куляста, а не плоска, як вважалося до цього. Португальські королі починаючи від Дініша ? прагнули залучати до служби італійських моряків з морської республіки Генуя, де проживали найкращі мореходи того часу.
Важливу роль в історії Великих географічних відкриттів відіграв принц, а потім король, Енріке Мореплавець ( хоча сам ніколи не виходив в море). Енріке був дуже неординарною людиною, яка поєднувала у собі талант державного діяча, місіонера, хрестоносця. Принц Енріке прагнув взяти під контроль Транссахарську торгівлю, і торгівлю на вздовж узбережжя Африки. Для розвитку мореплавства Енріке прагнув залучати на службу якомога більше італійських мореходів, а також побудував у приморському місті Сагреш обсерваторію та навігаційну школу.
У 1415 році португальці захопили м. Сеуту на Марокканському узбережжі, яке стало форпостом для проникнення в глиб Африки. Близько 20-х років ?V ст. португальці досягли островів Мадейра. Через десятиліття португальці утвердилися на Азорських островах. У 1456 році португальці мореходи дійшли до островів Зеленого Мису (нині Кабо-Верде). На початку 60-х років ?V ст. португальці добралися до берегів Гвінейської затоки.
У 1471 році португальці дійшли до Екватору – островів Зеленого Мису (Кабо-Верде). Відкриття шляху до Індії стало лише питанням часу. Відкриття морського шляху до Індії здійснив Бартоломео Діаш у 1488 році дійшовши до мису Доброї Надії, який він назвав «мисом Штормів». Свою сучасну назву мис Доброї Надії отримав внаслідок указу про перейменування, який видав король Португалії Жуан II (надії на відкриття Індії).
Для завершення «Відкриття Індії» португальський король Мануель у 1497 році відправляє експедицію на чолі з Васко да Гамою. Експедиція складалася з чотирьох кораблів, метою якої було потрапити до Індії, та встановити контакт з індійськими купцями. Влітку експедиція вийшла із м. Лісабон тримаючи курсу на південь вздовж узбережжя Африки.
У 1498 році Васко да Гама дійшов до кенійського міста Малінді, де заручившись підтримкою місцевого султану, і взяв на борт місцевого лоцмана Ахмеда ібн Маджида. За допомогою Ібн Маджида португальці 20 травня 1498 року увійшли до індійського міста Калікут. Придбавши партію прянощів Васко да Гама у вересні 1499 році повернувся до Лісабону. Назад по Португалії потрапило менше половини складу експедиції, проте не дивлячись на всі труднощі членів експедиції зустріли як героїв, а продаж спецій придбаних в Індії, повністю покрив усі витрати на експедицію.
Відкриття морського шляху до Індії Португалія стала передовою державою і отримала право на монопольну торгівлю з країнами Південної та Південно-Східної Азії. Португальці силою захопили панівне положення в торгівлі з Індією. За допомогою в переваги у вогнепальній зброї, португальські купці силою прибрали до рук місцеву торгівлю, позбавивши панівного положення арабських купців в торгівлі з Індією.
Поступово португальці проникають в Південно-Східну Азію, Південний Китай, а у 1542 році відкривають Японію. Португальці в силу слабості матеріальних ресурсів не могли захопити всі нововідкриті країни, і тому починають встановлювати свій контроль над основними торговими пунктами, такими як Гоа в Індійському Океані, і Ормуз на березі Перської Затоки та ін.
Відкриття Америки Колумбом.
Іспанські королі з жахом дивилися на розмах португальської торгівлі в Африці та пошуки морського шляху в Індію. Іспанія також прагнула знайти шлях в Індію. Проте іспанським прагненням перешкоджала держава арабів на Піренейському півострові – Гранадський емірат. Весною 1492 року іспанські війська взяли Гранаду, останній мусульманський форпост на Піренейському півострові – шлях до відкриття Індії був відкритий.
Він прагнув відкрити Індію, але відкрив Америку, і до кінця свого життя думав, що це Індія – ці слова характеризують видатного італійського мореплавця Христофора Колумба. Христофор Колумб народився 1451 року в м. Генуя, в сім’ї ткача. Проте з малку Христофор виявляв прагнення бути мореплавцем. У 1480-х роках Колумб переселяється до Португалії, де бере участь в кількох експедиціях уздовж африканського узбережжя. Колумб усвідомлював , що Земля куляста, і вважав, що можна пливучи на Захід обігнути Землю і потрапити в Індію. З цією метою Колумб кілька разів звертався з пропозицією до португальського двору про експедицію на Захід. Але португальці королі не розглядали Західний шлях, як перспективний, і будучи в передчутті відкриття східного шляху в Індію, відхиляли його пропозицію.
Зневірившись в Португалії, Колумб перебирається до Іспанії, де місцева влада активно прагнула наздогнати португальців в спробах відкрити шляху до Індії. Іспанські король та королева радо прийняли пропозицію Колумба і спорядили три кораблі для пошуку Західного шляху до Індії, і затвердили Колумба «віце-адміралом всіх відкритих земель і 10 % прибуток з усіх доходів, що надходитимуть до Іспанії.
3 серпня 1492 року, на третьому місяці після завершення Реконкісти, кораблі Колумба вирушили в плавання на Захід Атлантичного океану з порту Палое.
Експедиція тривала три місяці, ніхто крім Колумба не вірив у можливість відкриття Західного шляху до Індії, на кораблях починався бунт. 12 жовтня 1492 року каравели Колумба досягли Багамських островів в районі острова Уотлінг, який Колумб назвав Сан-Сальвадор (Святий Спаситель). Колумб здійснив ще чотири експедиції до Карибського моря і відкрив острови Кубу, Гаїті, Ямайку та інші острови в Карибському морі, узбережжя Центральної Америки та Північ Південної Америки, проте він так не знайшов казкових багатств Індії, і вважав, що дійшов до Південно-Західної Азії та берегів Китаю. Відкриті землі Колумб називав «Індіями», а місцеве населення «індіанці» – остання назвав до сих пір використовується для назви місцевого автохтонного населення.
В Іспанії експедиції Колумба, спочатку, вважали невдалими, і за це Колумб втратив прихильність іспанського двору, і був позбавлений титулів та привілеїв. Помер Христофор Колумб у 1506 році у повній самотності. Назва Америка новий континент отримав на честь флорентійського мореплавця Амеріго Веспуччі, який у 1499-1504 рр. ходив вздовж узбережжя Південної Америки, і запропонував назву для відкритих земель – «Новий Світ».
Іспанські дослідження Америки після Колумба. Іспанські завоювання
Дуже скоро португальці довідались про відкриття Колумба. Назрівав конфлікт, португальці не хотіли втрачувати монополію на торгівлю в Індії. Іспанці і португальці звернулися до Папи Римського Олександра VI за арбітражем. За посередництва Папи, у 1494 році в м. Тордесільяс був підписаний договір між Іспанією та Португалією. За умовами якого вся Земна куля поділялась між Іспанією та Португалією. Іспанія отримувала усі відкриті землі на 1770 км західніше від Азорських островів відходили до Іспанії, а всі землі, що на Схід – Португалія.
Після того, як до іспанського двору дійшла звістка, що Васко да Гама відкрив Індію, іспанські дворяни дуже сильно зневірились, проте знайшлися відчайдухи, які продовжували дослідження і підкорення нового континенту. У 1508 році починається іспанська колонізація Америки. У 1513 році іспанський конкістадор Васко Бальбоа першим із європейців вийшов на берег Тихого океану, який назвав «Південним морем».
Згодом іспанці відкрили Юкатан, Мексику та басейн річки Міссісіпі. У 1515-1516 році де Соліс пливучи вздовж південноамериканського узбережжя відкрив річку Ла-Плату. Іспанці прагнули знайти протоку яка з’єднує Атлантичний та Тихий океани.
Людину якій судилося знайти протоку між Тихим і Атлантичним океаном звали Фернан Магеллан. Його доля було схожою з долею Колумба. В молодості Магеллан (1480-1521) брав участь в португальських плаваннях до Індії, брав участь у взятті Маллаки (1511). Фернан Магеллан давно прагнув відкрити протоку між океанами і неодноразово звертався до короля Португалії, але отримував відмову. Втративши надію отримати кошти на організацію експедицію Магеллан звертається до короля Іспанії Карла I, який давно прагнув отримати доступ до Островів Прянощів (нині Молуккський архіпелаг). Карл погодився профінансувати експедицію Магеллана.
20 вересня 1519 року п’ять кораблів Магеллана вийшли із гавані Сан-Лукар. Плавання тривало три роки, за час якого команда пережила нелюдські випробування. Магеллан знайшов протоку, яка з’єднує Тихий та Атлантичний океан, яка пізніше отримала назву за його ім’ям. Вийшовши в невідомий раніше океан, який Магеллан назвав «Тихим» (під час плавання Магеллана не відбулося жодної бурі). У 1521 році Магеллан дійшов до Філіппін, де загинув в ситичці з місцевим населенням. До Іспанії у 1522 році повернувся один корабель «Вікторія», який привів помічник Магеллана – Елькано. З усієї кількості моряків 265, до кінця експедиції дожило лише – 18 чоловік. Проте прибуток від продажу спецій на ринках Іспанії окупив всі витрати на експедицію. Плавання Магеллана остаточно підтвердило тезу про кулястість Землі та відкрило Західний шлях до Індії ,який не зміг знайти Колумб. Проте він так і не набув поширення, в силу важко доступності цього шляху.
У 1519 році іспанські конкістадори (завойовники) на чолі з ідальго (іспанські дворяни) Кортесом з невеликим загоном завойовують державу ацтеків і їхню столицю Тенотчітлан (нині Мехіко). До 1521 року Кортес зумів підкорити Імперію Ацтеків. До 1540-х років іспанці завоювали племена Центральної Америки – майя та ін.
В Мексиці іспанці знайшли величезні запаси срібла, що викликало ще більший ажіотаж для колонізації цих земель.
У 1530-х роках Ф. Пісарро на чолі невеликого загону з 250 чоловік перейшов Панамський перешийок і потрапив в країну Інків. Цивілізація Інків стояла на дуже високому рівні розвитку, інки підкорили велику кількість племен (за що їх називали римлянами). Проте інки не змогли зупинити зграйку іспанських шукачів пригод та багатств.
У 1540-х роках іспанці підкорили територію Чілі, а португальці Бразилії, яка була відкрита ще у 1500 році експедицією П. Кабрала. У другій половині XVI ст. іспанці підкорюють території сучасних Аргентини та Уругваю.
На другу половину XVI ст. іспанці підкорили практично всі території всієї Латинської Америки, крім Бразилії, яка була Португальською. Лише чутки про те, що на північ від Мексики немає золота та срібла, зупинили іспанців від завоювання території сучасних США та Канади.
Відкриття Північної Америки та Австралії
Тордесільяський договір не зупиняв шукачів пригод із інших країн (Англія, Франція та Нідерланди), які також прагнули відкривати нові землі. У 1497 році Джовані Кабото (якого в Англії називали Джон Кабот) на гроші британських вельмож відкрив Ньюфаундленд та узбережжя Канади. Через рік, у 1498 році, Себастьян Кабот – син Кабота, відкриває північно-східне узбережжя Північної Америки. Нідерланди, які значно пізніше почали брати участь в колоніальній торгівлі, спрямовували свої експедиції до берегів Австралії, яку у 1606 році відкрив Вільгельм Янц. У 1644 році Абель Тасман відкриває Тасманію, Проте у XVI ст. англійці, французи не змогли скласти конкуренцію в торгівлі з Новим Світом іспанцям та португальцям. До кінця XVI ст. Іспанія та Португалія були найпотужнішими європейськими державами.
Внаслідок Великих Географічних відкриттів XVI – XVII ст. були відкритті практично всі раніше невідомі в Європі землі. Іспанці та португальці, а потім англійці, нідерландці та французи заклали основи світової торгівлі. Внаслідок культурного обміну між Європою та Новим Світом, до Європи було завезено – тютюн, картоплю, томати та ін. Встановлення контакту з європейцями дуже дорого коштувало народам Африки та Америки, які зазнали великих людських жертв, цілі народи та цивілізації були знищені внаслідок завоювання Америки. Великі географічні відкриття заклали основу сучасного процесу глобалізації.
